Як Саакашвілі подолав корупцію

Проблема тотальної корупції продовжує залишатись актуальною для України. Системні зміни в країні відсутні, і шанси на їх проведення катастрофічно мізерні з огляду на якісний стан української владної еліти. Ситуація виглядала б зовсім безнадійною, якби не низка прикладів сучасності, які показово доводять: навіть важко хворе на корупцію суспільство можна вилікувати лише за кілька років. Яскравий доказ – успішне подолання цього ганебного явища в Грузії.

Представники українського політичного бомонду полюбляють вдаватися до філософсько-соціологічних міркувань про надзвичайну складність боротьби з цією соціальною недугою. Державні можновладці, і в минулому, і тепер, стверджують про специфічні умови України, особливості ментальності суспільства та вигадують ще сотню причин, не називаючи основної. Головна причина корупції – вони самі.

На час проголошення Саакашвілі президентом Грузії у січні 2004 року стан справ у цій кавказькій країні був катастрофічним. Корупційна гідра тісно перепліталась з пануванням «злодіїв у законі» та розвалом економіки країни. Країна перебувала на межі розвалу. Державні служби на всіх рівнях займались купівлею-продажем своїх послуг та масовим збиранням хабарів. Злочинний світ тісно співпрацював з владою та міліцією і жодною мірою не боявся покарань правоохоронних органів. А люди за вирішенням проблем звертались не до судів, а до авторитетів кримінального світу. Опитування тих часів показало, що 75% учнів мріяли у майбутньому стати «злодіями в законі» або вийти заміж за кримінального авторитета.

Суспільна свідомість країни перебувала у, здавалось би, невиліковному стані. Громадяни повністю змирилися з таким станом справ і втратили віру у державні інститути. Спадок, який отримав 2004 року Михайло Саакашвілі у Грузії, був незрівнянно важчим, ніж Віктор Ющенко 2005 р. Проте результати правління двох президентів та кумів виявилось зовсім протилежними.

Грузія славилась своїми традиціями хабарництва ще з радянських часів. Саме це змусило молодого Саакашвілі, який вже тоді відзначався великою антипатією до корупційних діянь, здобувати вищу освіту у Київському університеті ім. Шевченка на Інституті міжнародних відносин, куди в той час можна було потрапити без грошової протекції. Ще кілька років майбутній президент провів у Західній Європі та США, вдосконалюючи та поглиблюючи свої знання, а потім повернувся на батьківщину.

На початку 2000-х років у Грузії сформувалась молода еліта, не пов’язана з номенклатурним радянським минулим, яка і прийшла до влади внаслідок революції троянд.

Прийшовши до влади, Саакашвілі від початку не вважав за доцільне йти на будь-які компроміси зі злочинцями та своїм сумлінням і марнувати час на морально-філософські проповіді. Вже тепер, аналізуючи причини успіху реформ в Грузії та їх провал в Україні, він скаже таке: «Необіхдною умовою успішних реформ є охоплення ними всіх без винятку сфер та зміна ментальності суспільства. Поодинокі реформи будуть безрезультатними та з часом нівелюються не знищеною системою. Крім того, реформи мають проводитись швидко та радикально і не розтягуватись у часі».

Грузинські ліки від корупції

Лікувати грузинське суспільство від корупції Саакашвілі розпочав з правоохоронних органів. Такий крок був абсолютно правильним. Адже будь-яка боротьба з корупціонерами буде безрезультатною, коли вірусом хабарництва уражені ті елементи системи, які й мають вести з ним боротьбу.

У цьому аспекті корупція як соціальне явище чимось нагадує СНІД. Проникнувши в правоохоронну систему, вона підпорядковує її власному впливу та залишає суспільство без захисту. Коли міліція, прокуратура, суди належно не виконують своїх функцій, значить вони інфіковані і працюють проти держави і принципів справедливості та права.

Методи лікування Саакашвілі були радикальними і надзвичайно ефективними. Зразу ж після приходу до влади було звільнено керівництво усіх силових структур, незважаючи на їхню лояльність до революції троянд. З перших днів президентства Саакашвілі взявся за ДАІ, яку вважав феодальним збирачем грошей на дорогах. Президент Грузії офіційно оголосив ультиматум даішникам: або вони припиняють брати хабарі, або будуть звільнені усі без винятку. Оскільки виконати побажання Саакашвілі було нереально, через два тижні країна опинилась без автоінспекції.

За новим законом «Про патрульну поліцію», утворювалась патрульна поліція, яка виконувала функції боротьби із правопорушниками та нагляду за дорожнім рухом. Паралельно з нею було створено відділ кримінальної поліції. Крім того, було звільнено майже 90% усіх співробітників колишньої міліції (близько 75 тис.), а кількість новоствореної поліції скорочено до 30 тисяч.

На місце міліціонерів, вражених хворобою корупції, Саакашвілі набрав людей, необхідною умовою працевлаштування яких була відсутність досвіду роботи у правоохоронних органах. Грузинські реформатори пішли логічним шляхом. Вони чудово розуміли просту істину: людина з ментальністю хабарника не зможе стати чесним поліцейським чи держчиновником, навіть якщо отримуватиме високу зарплату. А часу на перевиховання десятків тисяч осіб просто не було.

Новим поліцейським, яких було набрано та навчено всього за кілька місяців, підвищили зарплату у 10 – 20 раз (зараз грузинський поліцейський отримує в середньому 700 доларів плюс медична страховка, премії та низка інших пільг). Проте суворо попередили: за порушення закону та корупційні діяння помилування не буде.

Задля виявлення у поліції та в інших сферах потенційних корупціонерів та слабких ланок було утворено Генеральну інспекцію, яка займається виловом «зрадників» з системи. Ще на початку роботи нової поліції таким способом було знешкоджено кілька сотень співробітників, які не змогли відмовитись від спокуси вчинити неправомірні дії. Відеосюжети із поліцейськими, котрі потрапили на гачок псевдохабародавця, широко демонстрували в ефірі національних телеканалів. Доноси на колег, які намагалися вчинити протиправні дії, стали звичайним явищем.

Справа в тому, що грузинський поліцейський патруль складається з двох співробітників, які виконують службові обов’язки, перебуваючи в спеціальному автомобілі, оснащеному з-поміж іншої техніки відеокамерами спостереження з передачею відеозображення та звуку у центральний сервісний центр. За межами видимості відеокамери поліцейські не мають права виписувати штрафи чи здійснювати інші дії. Склад патрулю є непостійний, що заважає формуванню стійких пар. Потенційно кожен з тимчасових напарників може виявитись співробітником спецслужби.

Грузинські поліцейські зобов’язані доносити на свого напарника, якщо той вчинив або провокує на вчинення правопорушення. У протилежному випадку, тому, хто намагався приховати цей факт, загрожує негайне звільнення та притягнення до кримінальної відповідальності.

Агенти Генеральної інспекції також активно працюють у інших сферах. Вони наполегливо трудяться з метою вигадати найбільш продуктивні прийоми виявлення у суспільстві громадян, які схильні до корупційних діянь. Наприклад, батько дитини, який просить викладача університету посприяти їй при вступі, запросто може виявитись співробітником спецслужби. Це ж стосується й перевірки чиновників.

У Грузії широко відомий випадок, коли один полковник-агент спецслужб їздив країною, порушуючи правила дорожнього руху та намагався вирішити проблеми з патрульними з допомогою хабара. Проте нові поліцейські виявились стійкими до такої спокуси і були потім нагороджені тим же полковником за стійкість свого духу.

Один із агентів Генеральної інспекції у відповідь на закиди про те, що він підставляє своїх колег, провокує їх на правопорушення, а потім ще й садить за ґрати, з гордістю відповів: «Я очищаю нашу систему від зрадників». Внаслідок цього факти, коли керівництво чи товариші по роботі приховують злочинні дії свого колеги, майже зникли.

Символом нової поліції стали дільниці зі скла як свідчення відкритості правоохоронців. Тепер кожна людина на вулиці може побачити, чим займаються поліцейські на роботі. У таких дільницях немає закритих приміщень, де є можливість вибивати свідчення з затриманого.

За сучасною концепцією, поліція в Грузії сприймається як сервісна служба, покликана надавати послуги населенню. У неї відсутнє поняття плану, тому співробітники зовсім не гоняться за вигаданими злочинцями. За таким же принципом діє, наприклад, система отримання водійських прав, яка займає всього кілька хвилин. Можливість дати хабара тут також зведена до мінімуму. Водій, який хоче мати престижні номери, може їх просто купити у магазині за ціною у кілька десятків тисяч доларів. Під страхом звільнення заборонено першочергове обслуговування чиновників, незалежно від їхнього рангу.

Війна з «авторитетами»

Ліквідація корупції в Грузії була б неможлива без дієвої боротьби з інститутом «злодіїв у законі». До приходу Саакашвілі кримінальний світ безкарно панував в країні та був тісно пов’язаний із владою. Раніше прогнила та корумпована міліція сама співпрацювала з кримінальними авторитетами. Однак з появою поліції нового зразка ситуація кардинально змінилась.

Для молодої поліції Саакашвілі та його не менш молодої команди не існувало авторитетів. Швидко було арештовано кількох кримінальних авторитетів та конфісковано їхнє майно. Парламент країни прийняв безпрецедентний акт, який дозволяв засуджувати на 5-10 років ув’язнення осіб, які визнавали свою причетність до злочинного світу як «злодія в законі». Це змусило колишніх реальних керівників країни втікати за кордон. Ті, ж які були арештовані, відбувають покарання у спеціальній в’язниці під будівлею МВС в повній ізоляції без права на мобільний зв’язок. Спроба ж повстання «злодіїв у законі» у березні 2006 року була жорстко придушена.

Результати заходів

Про ефективність реформування грузинської поліції свідчать цифри. Кількість важких злочинів скоротилась на 35%, збройних пограбувань – на 80%, вбивств – на 50%. За півроку у Грузії було викрадено лише один автомобіль. Понад 80% громадян довіряють своїй поліції, що майже дорівнює рівню довіри до церкви. Лише 2% грузин зазначили, що останнього року вони або їх родичі мали справу з виявами корупції.

Успіх боротьби з корупцією був би неповним без нанесення удару по корумпованих чиновниках старого режиму. Паралельно з налагодженням роботи органів, покликаних забезпечувати верховенство права, за особистим наполяганням Саакашвілі, був прийнятий жорсткий, але надзвичайно дієвий закон про боротьбу з корупцією.

Зокрема, за новим грузинським законодавством, хабародавець, який повідомить про хабароотримувача у правоохоронні органи, звільняється від кримінальної відповідальності. Будь-яка особа, проти якої порушена кримінальна справа за посадовий злочин, може бути звільнена від відповідальності, якщо повідомить слідству достовірну інформацію про більш важкий злочин, здійснений її керівництвом.

Остаточно зламати хребет корупційним монстрам минулого допомогли поправки в кримінально-процесуальний кодекс. За однією з них, посадова особа, яка переховується від слідства, може бути засуджена заочно з повною конфіскацією майна. Також у випадку порушення кримінальної справи проти посадової особи прокурор може висунути позов про конфіскацію незаконно нажитого майна, і воно може бути конфісковане на користь держави, якщо чиновник не зможе довести, що майно було здобуте на законних підставах.

У результаті дії таких законів було очищено від корупціонерів чиновницький апарат, який, до того ж, значно скоротився чисельно, але став працювати ефективніше.

Саакашвілі, на відміну від Ющенка, свого часу не пробачив розкрадання державного майна та інших злочинів минулого і не побоявся затримати близько 450 високопосадовців, з яких було 6 екс-мінстрів, понад 40 суддів. Кількість ув’язнених в країні суттєво зросла за рахунок колишніх хабарників і непокараних злочинців. Але навіть у пенітенціарній системі Грузії помітні віяння нової доби у вигляді «в’язниць європейського типу».

За словами Саакашвілі, не існує жодних особливих країн, особливих умов чи особливого суспільства для здійснення демократичних перетворень, розвитку держави та подолання корупції. Для досягнення успіху потрібна лише політична воля керівництва і щире бажання змінити країну.