Нахлинуло

Коли зла доля спіткає людину на кожному кроці, коли весь навколишній світ вкривається чорною безпросвітною хмарою, а в душі лише одна пустота, коли життя втрачає будь який сенс і кожний твій крок такий болючий, немов йдеш по лезу ножа. Найменші удари долі настільки болючі, що ти вже не можеш рушити з місця, ноги підкошуються.
Раптово тишу пронизує залізний крик душі, а потім чутно як падає тіло на пильному шляху, що називається життям, так і не дійшовши до кінця.
Останній ковток повітря опікає зсередини немов розпечена лава. Не має більше сил навіть поворухнутись, все кругом замирає, наступає повна тиша. Але її порушує тяжке поривисте дихання. Невже, життя повертається и все спочатку…