Шахта «Центральна-Ірміно» і промислово-економічний технікум
За шість років до знаменитого стахановського рекорду був відкритий Кадіївський гірничий технікум (сьогодні це Стахановський промислово-економічний технікум). У недавно створеного навчального закладу були ще не до кінця вирішені деякі проблеми росту.
Але молодий і енергійний директор Козунов Петро Селиверстович на одній із педагогічних рад поставив перед колективом завдання: вважати ще одним першочерговим обов’язком вивчення передової технології добування вугілля, розробленої Стахановим, і ознайомлювати з нею майбутніх гірників.
У навчальні плани з гірничої справи були внесені корективи, що передбачали вивчення новаторського почину Стаханова, а викладачі-гірники стали часто бувати на шахті «Центральна-Ірміно», слухали там самого Стаханова про передову технологію видобування вугілля.
Шахта «Центральна-Ірміно» була однією з основних міських шахт, де старшокурсники проходили виробничу практику. Тепер у своїх звітах про проходження практики вони відзначали, як застосовували метод Стаханова, і який це давало результат. Про це йшла мова і на конференціях, що проводились після практичного навчання на шахтах.
По закінченні технікуму випускники намагались отримати направлення на роботу саме на «Центральну-Ірміно». Відгуки про їх роботу завжди були схвальними. Бо працювати на шахті не на повну віддачу, де все було проникнуте духом стахановського рекорду, було неможливо.
Про все це згадував директор технікуму Козунов П.С. на урочистостях, присвячених десятиріччю навчального закладу в 1939 році.
Тісний зв’язок з шахтою підтримував молодий викладач технікуму (в подальшому директор технікуму) Хаджиков Ростислав Миколайович Він викладав гірничу механіку і добре знав про проблеми, які шахти мають із пневматичними комплексами, до яких входять і відбійні молотки.
А крутопадаючі пласти на шахті «Центральна-Ірміно» відпрацьовувались саме такими молотками. Від компресора до кожного відбійного молотка по трубопроводах і шлангах подавалось стиснене повітря, що приводило у рух бійки молотків.
Так от, тиск повітря в магістралях часто падав з різних причин, і це призводило до зниження ефективності роботи цих механізмів, а значить, і до зменшення вуглевидобутку.
Хаджиков Р.М. став досліджувати на шахті «Центральна-Ірміно» проблеми пневматичного комплексу. За його рекомендаціями «вузькі» місця ліквідовувались, і перебоїв у роботі відбійних молотків ставало все менше.
Цій проблемі Хаджиков Р.М. приділяв багато уваги впродовж наступних років. Він створив у технікумі спеціальну лабораторію, в якій проводив наукові дослідження. За результатами цих досліджень ним була захищена кандидатська дисертація на тему: «Характеристика рудничних пневматичних мереж по витіканню стисненого повітря».
Та зв’язок технікуму зі знаменитою шахтою цим не обмежувався.
Випускники Кадіївського гірничого технікуму протягом усього періоду роботи шахти складали основне ядро інженерно-технічних працівників шахти.
Послідовники Стаханова, які досягли значних успіхів у праці, теж отримували теоретичні знання з гірничої справи в нашому навчальному закладі. Першим серед них слід назвати Синяговського Петра Єфимовича.
У 1936 році після рекорду Стаханова Синяговський, користуючись методом новатора, видобув 184 тонни вугілля за зміну. А в 1941 році працював постійно з кріпильником, виконуючи 3-4 норми за добу.
Під час війни Петро Єфимович воював у складі 395-ї Шахтарської дивізії. Після війни повернувся на рідну шахту. За звитяжну працю був нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапору. У 1948 році йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1958 році Петро Єфимович став заслуженим шахтарем України, а в 1964 році - почесним громадянином міста Кадіївки.
Особливе місце в організації стахановського рекорду відіграв парторг шахти «Центральна-Ірміно» Петров Костянтин Григорович. Про це написано багато як у книгах, так і в періодиці.
Є і спогади самого Петрова К.Г. З ними можна ознайомитися в музеї історії технікуму.Костянтин Григорович був слухачем курсів відповідальників, що працювали на базі технікуму.
В 1975 році, за великі заслуги у розвитку масового соціалістичного змагання і у зв’язку зі 40-річчям стахановського руху, йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Костянтин Григорович часто відвідував технікум, виступав в актовій залі перед студентами зі спогадами про зародження стахановського руху, брав участь у зібраннях з приводу ювілейних дат.
Навчався в технікумі на заочному відділенні і ще один послідовник Стаханова з шахти «Центральна-Ірміно»- Луговський Дмитро Іванович. У 1971 році за високі трудові успіхи і проявлений трудовий героїзм йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Закінчували гірничий техні-кум і майбутні перші керівники шахти «Центральна-Ірміно» Володимир Федорович Грибов, Віктор Григорович Бережний (депутат Верховної Ради України четвертого скликання), Григорій Аркадійович Романенко, Олексій Петрович Семенов, Віктор Денисович Шевченко.
З метою ознайомлення викладачів загальноосвітніх та загальнотехнічних дисциплін з умовами праці гірників, дирекція технікуму час від часу влаштовувала для них екскурсії в шахти. Здійснювались такі екскурсії і на більш ніж кілометрову глибину на шахті «Центральна-Ірміно».
В музеї історії технікуму зберігаються фотоматеріали, присвячені Героям Соціалістичної Праці – випускникам технікуму. В тому числі і тим, що працювали на знаменитій шахті «Центральна-Ірміно». Зберігається тут і картина художника А. Лайтарука «Шахта «Центральна-Ірміно».
У 1995 році шахта була закрита, а Ірміно, що асоціювалось із рекордом Стаханова, було перейменовано в Теплогорськ.
В.З. Красовський
ветеран технікуму
